Питання включення об’єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО регулюється Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (далі – Конвенція 1972 року) та Оперативними настановами з імплементації цієї Конвенції.

Оформлення, погодження та подання документації для включення об’єктів культури до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО здійснюється за координації головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику у сферах культури та охорони культурної спадщини і, відповідно, співпрацює з ЮНЕСКО у сфері імплементації Конвенції 1972 року – Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП). У разі, якщо номінація охоплює природні об’єкти, до процесу погодження має бути залучено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

На першому етапі об'єкт необхідно внести до Попереднього списку об'єктів-кандидатів на включення до Списку всесвітньої спадщини. Внесення до Попереднього списку передбачає намір держави у подальшому включити цей об’єкт до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Заявка на включення до Попереднього списку має бути подана до Секретаріату ЮНЕСКО не менше ніж за рік до подання номінаційного досьє для включення об’єкта до Списку всесвітньої спадщини.

У ході підготовки документації для включення об’єкта до Списку всесвітньої спадщини держава-учасниця Конвенції 1972 року має залучити широке коло учасників, зокрема представників, що входять до складу управління відповідним культурним чи природним об’єктом, представників місцевих та регіональних влад, місцеві суспільства, неурядові організації, інші заінтересовані сторони.

Документація має бути підготовлена англійською або французькою мовою у стандартному форматі заявки, який включає назву об’єкта, інформацію про його географічне розташування, стислий опис та обґрунтування щодо видатної універсальної цінності об’єкта.

Заявка передається профільним відомством – МКІП (та Міндовкілля, у разі, якщо це природна спадщина) до Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (Міністерство закордонних справ України). У свою чергу Секретаріат Національної комісії України у справах ЮНЕСКО направляє цей документ до Постійного представництва України при ЮНЕСКО для подальшої передачі Секретаріату Організації. 

Згідно із процедурою після внесення об’єкта до Попереднього списку починається процес підготовки номінаційного досьє для включення об’єкта безпосередньо до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Цей процес також координується профільним відомством – МКІП (та Міндовкілля, у разі якщо це природна спадщина), яке по звершенню усіх процедур подає номінаційне досьє до МЗС для подальшої передачі Секретаріату ЮНЕСКО.

Секретаріат ЮНЕСКО подає номінаційне досьє на включення об’єкту до Списку всесвітньої спадщини на розгляд Комітету всесвітньої спадщини, який вивчає, чи відповідає об’єкт критеріям щодо видатної універсальної цінності. У разі визнання відповідності цим критеріям Комітет всесвітньої спадщини приймає рішення про включення об’єкта до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Критерії стосовно культурних об’єктів включають: приналежність до шедеврів творчого генія людини; унікальність або, принаймні, виключне свідчення культурної традиції або цивілізації; приналежність до видатних зразків традиційних поселень, що характерні для даної культури; відображення впливу зміни загальнолюдських цінностей у відповідний період часу на розвиток архітектури або технології, монументального мистецтва, містобудівництва або планування ландшафтів.

Критерії стосовно природних об’єктів включають: зразок ландшафту, що демонструє важливий етап у розвитку людської історії; видатний зразок взаємодії людини та навколишнього середовища; об'єкт є видатним явищем природи або місцем унікальної природної краси та естетичної цінності; є зразком, що показує основні етапи історії Землі, включаючи геологічні процеси, розвиток форм земної поверхні; є прикладом важливих екологічних та біологічних процесів еволюції, що тривають. Загалом, щоб вважатись світовою цінністю об’єкт має відповідати умовам збереження цілісності та/або автентичності, повинен мати адекватний захист та систему управління, що гарантує його збереження.

Детальна інформація про усі критерії щодо видатної універсальної цінностіоб’єктівміститься в Оперативних настановах з імплементації Конвенції 1972 року: https://whc.unesco.org/en/guidelines/.