30 червня 2020 року Україна завершила процес приєднання до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року. 

В умовах тимчасової окупації РФ частини території України саме положення цього протоколу є дуже важливими в контексті застосування конкретних дій для посилення захисту культурної спадщини в Автономній Республіці Крим.

Особливо актуальним є те, що стаття 9 цього Протоколу стосується захисту культурних цінностей на окупованій території. Згідно з цією статтею Сторона, яка окупувала цілком або частково територію іншої Сторони не повинна здійснювати:

• будь-який незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконну передачу права власності на культурну цінність;
• будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не вимагається виключно для охорони, обліку чи збереження культурної цінності;
• будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру.

Також згідно з цією статтею будь-які археологічні розкопки культурних цінностей на окупованій території, їх модифікації чи зміна виду їх використання здійснюються, якщо тільки це дозволяють обставини, у тісному співробітництві з компетентними національними органами окупованої території.

Приєднання до Другого протоколу надає не лише додаткові можливості для захисту культурної спадщини в окупованому Криму, але й тиску на РФ в контексті застосування заходів для порушення питання про кримінальну відповідальність за незаконні дії з боку окупаційної влади.

Так, відповідно до статті 15 Протоколу «Істотні порушення цього Протоколу» (глава 4. Кримінальна відповідальність і юрисдикція) вважається злочином вчинення навмисно і всупереч Конвенції 1954 року та Другого протоколу таких дій як:

• знищення або присвоєння у великих масштабах культурної власності, яка перебуває під захистом відповідно до положень Конвенції й цього Протоколу;
• вчинення актів крадіжок, грабежу або незаконного присвоєння чи актів вандалізму, спрямованих проти культурних цінностей, які перебувають під захистом відповідно до положень Конвенції.

У таких випадках кожна Сторона вживає заходи, які можуть бути необхідними для визнання кримінальними злочинами згідно з її національним законодавством дій, передбачених у цій статті, і з метою встановлення для таких злочинів відповідних покарань.

Другий протокол до Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року (англійською мовою)

Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року