У Культурному центрі України у Франції, у Парижі, відбулася культурно-дипломатична подія, присвячена українській вишитій сорочці, її історії, регіональному різноманіттю та важливості збереження цієї традиції. Захід об’єднав представників дипломатичного, культурного та музейного середовищ, дослідників і міжнародні медіа, ставши простором для ширшої розмови про живу культурну спадщину та її передачу наступним поколінням.
Центральною частиною програми став проєкт української дизайнерки й дослідниці Христини Рачицької, яка майже двадцять років збирає старовинні українські вишиті сорочки. Сьогодні її приватна колекція налічує понад 500 зразків із різних регіонів України. Частину з них представили під час події разом із сучасними роботами KHRYSTYNA RACHYTSKA, показавши зв’язок між історичними техніками, конструкціями та сучасною практикою.
Особливу увагу гостей привернули старовинні сорочки, кожна з яких зберігає власну історію, регіональні особливості та знання про спосіб життя людей, які їх створювали. Через ці предмети розмова про спадщину набула конкретного виміру: йшлося про техніки, крій, матеріали, орнаменти та ремісничі знання, які десятиліттями й століттями передавалися від людини до людини.
«Сьогодні, коли Росія систематично знищує українську культурну спадщину – як матеріальну, так і духовну, – важливо пам’ятати, що під ударом опиняються не лише наші міста й території, а й сама українська ідентичність. Вишиванки, рушники, традиційні орнаменти та символи – це не просто елементи нашої культури, а коди національної пам’яті, які передаються з покоління в покоління. Їх намагалися знищити протягом століть, але вони пережили Голодомор, війни та репресії й збереглися до сьогодні. І зараз, коли Україна знову бореться за своє існування, ці традиції залишаються джерелом нашої внутрішньої сили та стійкості. Саме тому так важливо їх зберігати, популяризувати й демонструвати світові», — зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції Вадим Омельченко.
Сьогодні паралельно триває робота, спрямована на міжнародне визнання традиції української вишитої сорочки та її включення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства UNESCO. У цьому контексті паризька подія стала частиною ширшої міжнародної комунікації про українську вишиту сорочку як живу культурну практику, її тяглість, регіональне різноманіття та значення.
«У Парижі ми побачили українську традицію вишивання в її тяглості — від старовинних сорочок до сучасної колекції Христини Рачицької. Саме так живе нематеріальна культурна спадщина: через знання, техніки й історії, які передаються з покоління в покоління. Сьогодні, коли Україна працює над досьє про вишиванку як соціокультурну традицію, особливо важливо показувати світові глибину й різноманіття цієї культури», — зазначила Вікторія Ляліна-Бойко, Постійна представниця України при UNESCO.
«Для мене дуже важливо, щоб Україну у світі знали через нашу культуру, її глибину, красу й історію. Я багато років збираю старовинні вишиті сорочки, досліджую їх і щоразу відкриваю в них щось нове. Мабуть, одна з головних цілей моєї роботи — розповідати про цю спадщину далі, знайомити з нею людей в інших країнах і показувати, наскільки вона жива й багатогранна. Тому для мене було особливо цінно побачити такий інтерес до української вишитої сорочки в Парижі й мати можливість поділитися цією частиною нашої культури з міжнародною дипломатичною та культурною спільнотою», — говорить Христина Рачицька.
Серед гостей події були представники постійних представництв держав при UNESCO та дипломатичного корпусу у Франції, а також Фуміко Охіната, Секретар Конвенції UNESCO 2003 року про охорону нематеріальної культурної спадщини. Значна кількість гостей і їхній інтерес до представлених історичних зразків стали основою для ширшої дискусії про важливість дослідження, документування та передачі української культурної спадщини наступним поколінням.
Для Христини Рачицької ця робота є продовженням багаторічного дослідження українського традиційного одягу. Її архів дозволяє простежити, як змінювалися конструкції, техніки та візуальна мова вишитої сорочки залежно від регіону й часу. Ці дослідження формують і сучасну мову бренду KHRYSTYNA RACHYTSKA, продовжуючи закладені в історичних речах принципи роботи з формою, ремеслом і способом життя.
Паризька подія стала ще одним кроком у ширшій міжнародній комунікації навколо української вишитої сорочки. Її головна теза залишається простою: збереження спадщини передбачає збереження самих речей, знань про їхнє створення, значення для своїх спільнот і практик, завдяки яким ця традиція може передаватися далі.